1.  Ставте перед дитиною вимоги, адекватні її віковим та індивідуальній особливостям.

2.  Уникайте прямих докорів, аргументуйте зауваження, застосовуйте їх у тактовній формі.

3. Скеровуйте діяльність дитини на досягнення успіху в певній сфері, діяльності (малювання, гра, допомога в підготовці до занять тощо).

1. Пам'ятайте, що кожна дитина - неповторна індивідуальність, у неї формуються тільки їй властиві особливості мотиваційно - потребнісної сфери, самооцінки і домагання; з'являються схильності і інтереси, форми поведінки і переживання, а також те особливе поєднання всіх властивостей, рис, сторін її особистості, що становить її індивідуальний вигляд.

2. Враховуйте вікові особливості дітей.

1.Поводьтеся так, щоб учні відчували, що ви керуєте навчальним процесом, при цьому стимулюйте їхню активність.

2.Не відволікайтеся на незначні порушення, моралізування.

3.Дотримуйтеся доброзичливого тону, будьте уважні до кожного учня. Надавайте необхідну підтримку, відзначайте успіхи, створюйте життєрадісний

Буремні події останніх місяців показали значення і велику цінність окремої особистості, її роль у суспільно-історичних змінах. Одночасно стала очевидною необхідність соціально-психологічного захисту і психологічної допомоги як окремим людям, так і цілим соціальним групам. У цілому на сьогоднішній день ситуація ускладнена тим, що

1.Під час уроків краще обмежити до мінімуму фактори, що відволікають. Вибір місця за партою для гіперактивного учня-в центрі класу навпроти дошки і недалеко від столу вчителя.

2.Для того, щоб краще утримати увагу дитини в процесі виконання завдання на уроці, вчитель може скористатися простими прийомами: підійти ближче до парти цього школяра, або доторкнутися до плеча дитини, чи за допомогою спеціального жесту вказати на необхідність виконання завдання.

1. Варто створити для роботи спокійну атмосферу:

– міміка та пантоміміка (жести) відіграють важливу роль в установленні контактів;

– жести мають носити відкритий доброзичливий характер;

– не слід перехрещувати руки на грудях, ховати їх за спину або у кишені.

2. Варто намагатися налагодити доброзичливий, партнерський контакт:

Основні принципи корекційно-педагогічної роботи з дітьми, що мають ДЦП:

1. Комплексний характер корекційно-педагогічної роботи. Це означає, що потрібне постійне враховування взаємовпливу рухових, мовленнєвих і психічних порушень в динаміці розвитку дитини. Внаслідок цього необхідна спільна стимуляція (розвиток) всіх сторін психіки, моторики, мовлення, а також попередження і корекція цих порушень.

2. Ранній початок онтогенічно послідовного впливу з опорою на збережені функції.